Бісероплетіння
Мистецтво
виготовлення прикрас із бісеру, як і вишивка та інше жіноче рукоділля,
прийшло до нас із глибини історії. З покоління у покоління передавалась
техніка виготовлення оздоб, узорів та народних орнаментів. Завдяки
своїй різноманітності, барвистості, самобутнім народним мотивам,
витонченості селянські бісерні прикраси здобули визнання не тільки на
батьківщині, а й за її межами. Вироби сільських майстринь, створені
понад 100 років тому, і сьогодні чарують своєю красою, вражають
оригінальністю форм та кольорових поєднань: чудово пасують до сучасного
одягу.
Батьківщина бісеру — Стародавній Єгипет, де з непрозорого скла
виготовляли штучні перлини, які арабською мовою називались «бусра»,
звідки й пішла його назва. Там він був прикрасою і предметом торгівлі.
Прикрасами з бісеру оздоблювали головні убори, вплітали в коси, носили
їх на грудях, шиї, руках, виготовляли сумочки, гаманці, картини,
прикрашали меблі тощо). Носили прикраси з бісеру по-різному: в одних
селах тільки жінки, в інших — і молодиці, і дівчата; ними прикрашали
чоловічі капелюхи, дівочі весільні головні вбори та сукні. На Буковині
і тепер бісером оздоблюють, гаптують народний одяг. На Гуцульщині
вважається, що кожна дівчина повинна мати вишиту бісером весільну сукню
до дня одруження.
В кінці навчального року проводятся змагання. Кращі роботи дітей
експонуються на виставках.