|
Адміністрація та Педагогічний Колектив Школи
Очолює школу :
Литвин Любов Петрівна
Народилася 22 серпня 1951 року. Вчитель української мови та літератури. Педагогічний стаж 35 років. У сш № 98 працює з 1976 року. У 1993 році педагогічним колективом була обрана директором школи. Заслужений працівник освіти. Учитель-методист. Відмінник освіти України.
У березні 2002 року була обрана депутатом Дніпровської райради.
Заступники директора:
Волянська Світлана Миколаївна
Рік Народження : 1953
Педагогічний Стаж : 30 років
В нашій школі працює : 15 років
Посада : Заступник директора з навчально-виховної роботи, куратор 9-11 класів
Викладач української мови та літератури
Життєве кредо : "Працювати, працювати, працювати..."
Пилишенко Тетяна Миколаївна
Рік Народження : 1952
Педагогічний Стаж : 32 роки
В нашій школі працює : 29 років
Посада : Заступник директора з навчально-виховної роботи
Викладач української мови та літератури
Життєве кредо : "Українській державі - щиру, розумну, виховану особистість"
Ігнатенко Ганна Савівна
Рік Народження : 1951
Педагогічний Стаж : 32 роки
В нашій школі працює : 25 років
Посада : Заступник директора з навчально-виховної роботи
Викладач математики
Життєве кредо : "Праця - це те, без чого жити не можна"
Мурга Лариса Григорівна
Рік Народження : 1964
Педагогічний Стаж : 22 роки
В нашій школі працює : 22 роки
Посада : Заступник директора з навчально-виховної роботи
Учитель початкових класів
Життєве кредо : "Ні, я жива, я буду вічно жити, бо в серці маю те, що не вмирає"
Прокудіна Оксана Станіславівна
Рік Народження : 1964
Педагогічний Стаж : 12 років
В нашій школі працює : 12 років
Посада : Заступник директора з навчально-виховної роботи
Учитель англійської мови
Життєве кредо : "Хочу все знати"
ПЕРЕМОЖЦІ КОНКУРСУ “УЧИТЕЛЬ РОКУ"
(2002-2004 роки)
ЧЕРНЕНКО ОЛЬГА АНАТОЛІЇВНА
Педагогічну діяльність розпочала
у 1993 році після закінчення Київського
педагогічного інституту ім.Горького за
спеціальністю математика, інформатика.
Метою роботи є:
· Вільне володіння широким діапазоном методів і прийомів організації провідних видів діяльності на уроках різного змісту;
· Певна самостійність поглядів на методику уроків;
· Забезпечення усвідомленості навчання дітьми;
· Розвиток здібностей кожної дитини, самосвідомості особистості учня (спершу щодо реальної оцінки успішності у навчанні, а згодом – власних моральних якостей).
На кожному уроці намагаюся досягти взаємозв”язку навчальної, розвиваючої та виховної мети. Велику увагу приділяю створенню гуманних взаємовідносин між учнем і вчителем. Адже гуманна школа – гармонійна, у ній збалансовані любов і вимогливість, довіра і контроль, вона живе щоденними турботами дитини і водночас проектує і творить її майбутнє.
Використовую різні форми співробітництва з учнями. Готуючись до уроку, орієнтуюся не тільки на його зміст, а й продумує, як це зробити з найбільшою користю для розвитку особистості дітей, збереження їх емоційного благополуччя, оптимізму, розвитку позитивного ставлення до навчання.
Намагаюся будувати урок так, щоб дитина після уроку, незалежно від того, яку оцінку отримала, залишалася з позитивними емоціями. Надзвичайно важливо, щоб дитині хотілося іти на наступний урок. Часто в своїй роботі застосовує прийом створення “ситуації успіху”. Це так важливо для слабких учнів.
ПЕСЕЦЬКА ІРИНА ВІКТОРІВНА
Після закінчення Київського державного
Лінгвістичного університету відразу пішла
Працювати у спеціалізовану школу № 98.
Протягом 3-х років працювала в одних і
тих же класах. Таким чином маю своїх учнів, із якими “починала” працювати з першого класу.
Вважаю, що є дуже корисним, коли вчитель бачить результати своєї праці від першокласника до випускника.
На уроках із молодшими школярами використовую іграшки, наочність, аудіотехніку. Так, наприклад, на узагальнюючому уроці з теми “Їжа” в 3-му класі як наочність використала овочі, фрукти та інші продукти харчування. Це підвищує зацікавленість учнів, активізує мовленнєву діяльність. А на уроці в 5-му класі з теми “Наш дім”, крім малюнків із зображенням кімнат, використовую дитячі іграшкові меблі. Урок із використанням такої наочності цікавий і веселий.
Намагаюся застосовувати різноманітні форми роботи з дітьми. Рухливі ігри та фізкультхвилинки знімають напруження, надають бадьорості. Вправи на розвиток усного мовлення носять комунікативний характер. Під час їх виконання використовую різноманітні режими роботи: “учитель - клас”, “вчитель - - учень”, “учень - клас”, “клас - учень”, “робота учнів у групах”.
Часто при поясненні нового граматичного матеріалу використовую казки. Наприклад, пояснення дієслова “ to be” супроводжую казкою про короля To be.
Мій урок має бути:
· Цікавим
· Пов”язаний з життя, актуальним, виховуючим
· Інформаційно багати, насиченим
· Доброзичливим
· Будити думку учня, спонукати його до комунікації
· Учень повинен хотіти іти на урок, чекати його
· Кожен урок має бути кроком уперед на шляху до оволодіння знаннями
· На уроці панують заохочення і зацікавленість , а не примус та страх.
КОКОЄВА НАТАЛІЯ МИКОЛАЇВНА
Моя доля склалася так, що моє
педагогічне кредо класного керівника
вироблене самим життям. У його
основі закладено діяльність за принципом
КТД – колективної творчої дії.Що це і як це?
Невелика передісторія.
З 1985 року я почала працювати старшою піонервожатою в сзш № 251. Вважаю, що мені поталанило, тому що директор і заступник у моїй першій школі були людьми ініціативними і творчими. А в період перебудови з”явилася можливість втілити в життя багато цікавих задумів: побудувати при школі молодіжне кафе, організувати музей радянсько – в”єтнамської дружби, проводити заходи, кожен з яких мав обов”язково свою родзинку. Як було цікаво працювати в творчій школі! І, мабуть, тоді я й зрозуміла, що моє покликання – педагогіка, де можна творити, розвиватися як особистість і втілювати свої задуми в життя. В 1989 році з групою вожатих я поїхала для обміну досвідом до Всесоюзного табору “Орленок”. Цей дитячий заклад був кузнею інновацій у вихованні та навчанні, і саме там я дізналася про систему педагога Іванова – КТД,- за ідеями якого працюю і досі.
У зв”язку з гуманізацією та демократизацією школи, за вимогою часу особистісно підходити до учнів, дана система мені здається особливо актуальною. Тема, над якою я працюю,- “Роль спільної творчої праці у згуртуванні учнівського колективу”. Як саме я використовую КТД ?
До будь – якої справи необхідно підходити творчо, враховувати, що кожна дитина повинна спробувати свої сили і можливості розкритися в цій справі. Отже, двічі на рік актив класу разом з класним керівником планує роботу дитячого колективу.
За кожну справу призначається відповідальний (добровільно), його (або їх) завданням є розроблення проекту (спец. плану) справи.
З проектом відповідальний виступає в класі і пропонує учням увійти до груп підготовки, кожна з яких подає свої пропозиції. Обов”язковим є призначення лідерів груп та підведення підсумків по завершенні заходів : “що вдалося, що ні?”
Планування роботи відбувається з урахуванням традиційних для школи та класу декад, свят, урочистих подій.
Велику увагу приділяю роботі з батьками і вважаю, що тільки в співпраці можна досягти успіху. З проведеного тестування з батьками в моєму нинішньому 8-А класі з”ясувалося, що батьки вважають найдієвішою таку форму роботи, як батьківські консультації. Саме така форма роботи дає можливість проникнути у світ дитини.
Я вважаю, що необхідно розвивати в дітей саме творчість, як колективну так і індивідуальну.
МАРТИНЮК НАТАЛІЯ ОЛЕКСАНДРІВНА
Кредо: “Нехай вчитель запитує в учня
не тільки слова вивченого уроку, але зміст
і саму суть його... Та нехай, пояснюючи
щось учню, він покаже це із сотні різних
боків та застосує до багатьох різних
предметів, щоб перевірити, чи зрозумів
учень як слід”
Монтень
Біографічна довідка: з 1976 по 1981 роки навчалася у Київському державному університеті на біологічному факультеті. Так сталося, що педагогічну діяльність почала з викладання хімії.
З 1987 по 1996 роки працювала поза школою (займала посаду агронома , створила зимовий сад у Київській міській психоневрологічній лікарні ім.. Павлова).
З 1996 року знову повернулася до школи, де працюю і сьогодні. Зрозуміла, що без школи не можу.
Кажуть, кожна людина у своєму житті має народити дитину, посадити дерево і викопати криницю.
Дітей у мене багато: двоє своїх, син і донька, 33 випускники- студенти (випуск 2003 року) і 35 сьогоднішніх вихованців.
Посадила я не одне дерево – і на сьогодні продовжує існування зимовий сад, створений мною у 1989 році.
А криницю – ми її копаємо разом із дітьми. Це криниця знань. Для когось вона мілка і не дуже приваблива, для когось – бездонна і невичерпна, але вона є, і ми над цим працюємо разом.
Це і робота, і хобі. Розділити їх не можу. Ще, для душі, інколи пишу вірші.
Життя простим ніколи не буває,
Воно плямистий чи смугастий звір.
Або подряпає і покусає,
Або пригорнеться і піднесе до зір.
Його в твої віддала доля руки.
Залежить лиш від тебе, від одного,
Що виросте: чи хижа, зла звірюка
З душею, наче шкір носорога.
Чи кішка хатня, пещена й лінива,
З
ахоплена лиш власною красою...
Я
ке ж воно, звірятко те щасливе,
Що буде поруч всі роки з тобою?
Це має бути справжній, вірний друг!
Дивись, не випусти своє майбутнє з рук!
|
