|
|
Творча
лабораторія вчителя
Прекрасне
бачиться душею
Слова ,
винесені в заголовок, стали для педагогів «Голосіївського»
дещо більшим, ніж звичайна метафора. У них
стисло і ємко сформульований один із
головних принципів нового педагогічного
підходу, що знаходить усе більше
прихильників у нашому навчальному закладі.
Згідно з цією концепцією, головний акцент у
освітньо-виховному процесі робиться на
розвитку творчих здібностей дитини і,
власне, через творчість впливає на
формування інтелектуально і морально
досконалої особистості. Дає можливість
молодій людині, котра тільки розпочинає
життєвий шлях, зрозуміти свою
індивідуальність, свій талант і
використати його на добро людям. Ось — мета
виховної стратегії педагогів ліцею, що
залишається в колі постійного громадського
інтересу колективу.
У
черговий раз порушені питання
обговорювалися на педагогічній нараді, де
розглядалася проблема розвитку творчого
мислення молодших школярів і
старшокласників. Зокрема, заступник
директора Т.І. Александрова поділилася
своїм досвідом з проведення творчо розвиваючих,
нестандартних уроків. Цей урок провела
заступник директора Р.Г. Максименко.
Використовуючи кращі зразки української
лірики, базуючись на вивченні програмних
матеріалів з літератури, педагогу вдалося розвередити
Словом юні душі і, що
найголовніше, допомогти замислитися учням
над силою і красою людських почуттів, над
своїм місцем у цьому житті, а також
викликати у відповідь хвилю їхньої творчої
активності.
У той же час не слід забувати, що найважливішою запорукою успіху все-таки залишається розвиваюча робота в початковій школі. Це дуже важливо, адже здійснюється вона в момент, коли тільки формуються навички розумової діяльності. Ось чому учасники наради приділяли особливу увагу виступам учителів молодших класів. Як влучно було сказано при обговоренні, саме педагоги початкової школи створюють той трамплін, який «відриває думку від заземленності і окриляє політ фантазії дитини». Власне, це й зумовило розпочати обговорення теми , зі статті класовода 3-Б класу Н.Д. Козлової.Щоразу,
коли мова заходить про творчість того чи
іншого письменника чи поета, я намагаюсь
уявити його в дитинстві: яким хлопчиком був,
що хвилювало його, про що мріяв? Часто-густо
саме в цих дитячих враженнях — ключ до
розуміння його творів. Також багато що
розкажуть про автора і його записи,
зроблені в шкільному віці. Виключно важлива
роль ранньої творчості дає змогу
переосмислити в цілому її значення в
духовній еволюції особистості і визначити
її, як один із найважливіших важелів
розвитку художньо-образного мислення.
Серед
таких розвиваючих засобів особливе місце
займає літературна праця дітей. На це свого
часу звернув увагу В. Сухомлинський: «Про
багато важливих і необхідних речей
дізнаються наші вихованці в школі: про
елементарні частинки і гравітацію, про
таємниці живої речовини і озброєння
спартанських воїнів. Але як мало вони
знають про людину, як слабо розкривають для
самопізнання і самовиховання гуманітарні
знання з таких предметів, як література,
історія!». Причому, не обмежуючись лише
вивченням гуманітарних предметів, кожна
дитина упродовж усього періоду навчання
має сама знаходитися в світі творчості. Як
же конкретно це реалізується?
Насамперед
через так звані твори з натури —
художні описи та оповідання на основі
спостережень за явищами та картинками
природи. Художній опис — найпростіший і
найдоступніший вид творчих робіт. На
відміну від звичайного опису, ця робота
передбачає зображення предметів і явищ, за
допомогою наочно-образних мовних засобів:
епітетів, порівнянь, синонімів.
Художні
описи привчають дітей передавати власні
думки й почуття, спонукають їх до пошуку
адекватних мовних засобів, розвивають
здатність висловлювати свої думки яскраво,
соковито, точно. А головне, дитина починає
відчувати красу навколишнього світу. Нові
незнайомі почуття переповнюють дитячі душі,
що, власне, й зумовлює потребу висловитися.
Але
натхнення не приходить до дитини саме по
собі. Цьому повинна передувати копітка,
цілеспрямована робота педагога. Насамперед
необхідно дитину навчити
бачити природу. Тобто перейти від
описовості навколишнього ландшафту до
сприйняття краєвиду душею, серцем. Для
цього дуже важливо виховувати одне з
найцінніших якостей творчої особистості —
здатність дивуватися і радіти. А як — поясню на конкретному прикладі.
9 листопада
під час уроку за вікном вперше пішов сніг.
Як же упустити таку нагоду! У природі
трапилося ДИВО! І якщо сам вчитель не буде
дивуватися, не будуть цього робити й самі
учні. Скільки потім на словах не закликай до
цього. Тому ми відклали на уроці термінові
справи і кілька хвилин сприймали оновлену
красу природи. Учням пропонувалося описати
сніжинки, які діти назвали: «несміливими», «тендітними»,
«довгоочікуваними» . Усього ж вони
пригадали 26 ознак, з них жодної тривіальної,
як то «білі та пухнасті». А потім ці слова
записували в зошит. Так снігопад підказав
завдання з розвитку зв’язного мовлення і
естетично збагатив душі дітей.
Саме життя
надає нам найцінніший досвід художньо-образного
сприйняття.
Іншим
джерелом розвитку творчого мислення стає
знайомство з художнім стилем та
опануванням його мовними засобами. Так в
процесі вивчення теми «прикметник», після
розгляду, наприклад, горобини учням
зачитується два уривки про рослину,
написані науково-популярним і художнім
стилями. Потім дітям пропонується
проаналізувати тексти, визначити їх
характерні особливості, назвати слова, що
передають ставлення автора до рослини.
Таким чином учні починають розуміти
призначення епітетів і порівнянь,
намагаються користуватися ними.
І вже потім
самі пробують себе в літературній
творчості. Вони складають власні казки й
оповідання. Джерелом творів стають
різноманітні життєві події, свідками або
учасниками яких були самі діти. У роботах
вони висловлюють свої враження, думки
з того чи іншого приводу, осмислюють
здійснене.
|
|
